Читати ГДЗ (Ответы, решебник) Англійська мова 2 клас Карп’юк онлайн
- Найменування: Карп’юк О.Д.
- Мова книги: Російська
- Видавник: Видавничий дiм «Астон»
- Рік публикації: 2012
- Формат даних: PDF
- Тип: Книга (електронний посібник)
- Всього сторінок: 136
- Предмет: Англійська мова
- Клас: 2
Читати онлайн:
Він легко скинув невеликий, але литий кулак. Все-таки яскраве враження справляє це древнє знаряддя бою. Федоскина навіть сам замилувався: хороший кулак! Нічого не скажеш.
- Тільки не рукоприкладство, Федоскина, - благав я поспішно. - Тільки не це. Грубе примус ще нікого не приводило до істини. Людина все повинен усвідомити сам!
Англійська мова 2 клас Карп’юк
- Нестор Петрович, невже ви прекраснодушний ідеаліст? - запитав він з живою цікавістю і, не чекаючи відповіді, зізнався: - Вперше бачу такого ідеаліста. Думав, вони тільки в книгах.
- Ні, Федоскина, я не зовсім. Але, може, в якійсь мірі, - пробурмотів я плутано. - Однак Ляпішев і справді підвів і мене, а більш себе самого.
Останнє я сказав подумки, залишившись один, і потім тужливо подумав: «Тільки б не дізнався Петрикін! Що я йому скажу? Як буду дивитися в його довірливі, добрі очі? »
Подумав, і Петрикін в той же день з'явився в школі. У мене таке буває, немов існує з неприємностями якась телепатичний зв'язок і вони читають мої думки. Подумав - і вони тут як тут. Так вийшло і сьогодні: закінчивши черговий урок, я увійшов в учительську, а там сидить він, Петрикін, і чекає Нестора Петровича.
- Ну, учитель, доповідай, як мій студент, - зажадав він, не давши мені і пискнути.
Я раптом з надзвичайною ясністю представив: як важко було цього і справді егоїстичному людині поступитися першою зміною. Але він переламав себе і тепер гордий своїм вчинком і, ймовірно, став себе поважати по-іншому, по-особливому, виріс в своїх очах. А Ляпішев йому тепер начебто близької людини. І тепер виходило, ніби ми з Геннадієм, два хитрована, його обдурили, як останнього простака. «Зробили!» - так говорять спритники.
Англійська мова 2 клас Карп’юк
- Як він там виглядає за партою? Гарна у нього парта? Або труха, потрібен ремонт? Чи не тісно на ній вчитися моєму Ляпішева? - продовжував між тим Петрикін.
Йому не терпиться отримати відповідь на всі хвилюючі його питання. І я тепер боюся не за себе і Ляпішева, а за нього самого. Вели я зараз скажу йому правду, вона його образить, ніби йому публічно плюнули в обличчя, вб'є в ньому все хороше, людське.
- Ви, якщо я не почулося, цікавитеся Ляпішева? - До нас підійшла вчителька хімії. - Уявляєте, він уже третій день ... - Перехопивши мій благальний погляд, вона замовкла, закрила рот.
- Що він третій день? - занепокоївся Петрикін.
Мої очі мало не вискочили зі своїх гнізд - так я їх виразно витріщав, благаючи її не видавати Ляпішева. І вона почула моє німе поклик.
- Третій день він ... рветься відповідати, - знайшлася хімічка. - Але він у мене не один, охочих десятки.
Я вдячно їй кивнув, і вона відповіла дружній розуміючою усмішкою, що розмовляла: я вам вірю, мабуть, ви знаєте, навіщо це робите.
- Ви вже його запитаєте, - тут же клопоче Петрикін. - Я навіть наполягаю! Що це? Людина рветься, а його не питають. Непорядок! Я можу піти до директора! Скажу: чому ?!